Несподіване твердження президента США Дональда Трампа, що Україна може перемогти Росію у війні, мала дивовижний вплив на західні медіа. Вони теж раптом почали писати про можливість перемоги, хоча ще нещодавно так само переконано розмірковували над нюансами умов фактично української капітуляції, про яку Трамп тоді намагався домовитися з російським диктатором Владіміром Путіним. Проте цей новий поворот має й іншу причину, крім тверджень президента США: Збройні сили України змогли стримати наступ російських військ на фронті і продовжують завдавати нищівних ударів по російському тилу. Про це теж ішлося у численних публікаціях західних журналістів, які найбільше акцентували на ефективному застосуванню українськими бійцями безпілотників – українського ж виробництва. “В одній частині величезного складу в центральній Україні працівники склали в акуратні ряди щось, схоже на крила невеликих літаків, – починався текст американського видання The Atlantic. – В іншій частині група чоловіків зібралася навколо чогось, схожого на корпус літака, і налаштовує електронну панель. В імпровізованих приміщеннях в інших частинах України працівники виготовляють ці електронні панелі з нуля: ця компанія хоче використовувати якомога менше імпортних деталей, уникаючи всього американського та китайського. Як мені сказали, ювеліри виявилися дуже придатними для такого вибагливого виробництва. Справедливо прославлені українські манікюрниці теж добре справляються з цією роботою. Вони не єдині, хто є новачками в цій роботі. Три роки тому всі працівники цієї фабрики мали іншу професію, тому що три роки тому цієї фабрики не існувало. Не існувало й української дронної промисловості, частиною якої вона є. Незалежно від того, якою була їхня робота до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, зараз усі працівники цього виробничого об'єкта є частиною великої зміни в політиці та економіці війни, яку не всі союзники України до кінця розуміють”. “Колись майже повністю залежні від імпорту зброї з-за кордону, українці зараз щороку виробляють мільйони дронів, великих і малих, а також інші види зброї, – говорилося далі в тексті. – Вони використовують їх найчастіше на передовій, де, незважаючи на розпачливі заголовки в медіа, вони не дали росіянам досягти значних успіхів цього року і забезпечили, що будь-яка окупована територія коштує росіянам величезних втрат у техніці та людських життях. Українці також використовують морські дрони для очищення свого узбережжя Чорного моря від російських кораблів, що на початку війни здавалося неможливим навіть уявити. Нарешті, вони використовують дрони для ударів по віддалених цілях, глибоко в Росії, і останнім часом вони вражають стільки військових об'єктів, нафтопереробних заводів і трубопроводів, що деякі українці вірять, що можуть завдати достатньої шкоди, щоб змусити росіян закінчити війну”. Автор іншого тексту The Atlantic ділився побаченим аже на фронті і близько до фронту. “Командний пункт Старого за межами Харкова більше нагадував офіс технологічної компанії, ніж військову базу: довговолосі молоді чоловіки в футболках сиділи, схилившись над екранами, і попивали еспресо, – розповів він. – Днем раніше я зустрів пілота дрона з видом від першої особи, який виглядав як підліток-геймер, з майже скелетною тілобудовою і посмішкою ботана. Він провів для мене демонстрацію на відкритій місцевості, яку його бригада використовує для стрільби по мішенях, змушуючи дрон перевертатися і крутитися з майстерністю, на яку було приємно дивитися. За словами одного з його колег-пілотів, за попередній рік він вбив близько 200 росіян. Саме такий темп Україна повинна підтримувати, щоб вижити як нація”. За словами американського журналіста, “майже ніхто з тих, кого я зустрів, не сумнівався, що російська перемога зруйнує їхній спосіб життя, що, ймовірно, призведе до їхнього вбивства або ув'язнення. Як довго Україна зможе продовжувати боротьбу? Ніхто не має чіткої відповіді. У Києві я запитав про це офіцера, який займається мобілізацією, і він, здається, трохи здригнувся. “Ми щойно мобілізували групу з 30 чоловіків, – сказав він. – Деякі з них втекли з країни, інші сказали, що хворі, ще інші заявили про травми. Врешті-решт, лише вісім з них з’явилися в навчальному центрі”. Але, за його словами, люди, які вступають до лав армії до 25 років – віку, коли українців можуть призвати до війська – стають дуже відданими солдатами. Я поставив те саме запитання ІГ. “Ми воюємо з росіянами вже 300 років, – сказав він. – Ми можемо протриматися ще деякий час””. Власне про відданих солдат, які воюють на передовій, написав британський The Times. Йшлося про оборону Покровська на Донеччині. “У підземному штабі 1-го корпусу Нацгвардії України “Азов” начальник штабу згортає на столі секретні бойові плани, а потім показує на великий екран з цифровою картою, на якій в режимі реального часу відображається хід боїв за Покровськ. “Тут, тут і тут ми їх відрізали, вони тактично оточені”, – каже підполковник “Лемко”, вказуючи на місце, де минулого місяця росіяни прорвалися на північний схід міста. На його карті видно, що сотні російських піхотинців відрізані українськими військами в трьох кишенях. “Можливо, вони просидять там місяць, перш ніж загинуть, здадуться або відступлять, – додає він. – Ми – 40 000 проти понад 100 000 росіян. Ми перемогли тут завдяки маневреній обороні та швидким, якісним рішенням””. Як зазначили у The Times, “у Покровську Україна витримала літню наступальну операцію президента Путіна і в деяких місцях відкинула ворога назад після року поступових російських завоювань. Підбадьорені заявами президента Трампа цього тижня про те, що Україна може силою відвоювати всю свою територію, командири, такі як Лемко, вірять, що саме їхня робота допомогла змінити думку президента США”. “Його лідерські якості були випробувані, коли йому та його офіцерам було доручено сформувати корпус протягом літа, а потім, не встигнувши його до кінця сформувати, кинути в бій за Покровськ і наказати взяти на себе командування, – продовжувався текст британського видання. – Навесні Путін зібрав тут, на Донбасі, величезні сили для своєї літньої наступальної операції, що складалися з 51-ї та 8-ї російських армій і декількох морських бригад. У липні ці сили прорвали оборонні лінії України, спричинивши хаос. 51-а російська армія просунулася до Добропілля, логістичного центру України, а 8-а – до Костянтинівки, залізничного вузла. “Азов” відправили на Донбас у серпні. “Ситуація вже була критичною. Ворог прорвав першу лінію оборони, – сказав Лемко. – Вони могли прорватися далі в оперативно-стратегічний простір””. “Російська атака мала на меті вирішити долю регіону, захопивши Покровськ і ізолювавши Краматорськ і Слов'янськ, останні два великі міста, які утримувала Україна в Донецькій області, – пояснили у The Times. – “Панував повний хаос. Ніхто не знав, де наші позиції, де ворог. Не було другої чи третьої лінії оборони, – розповів Лемко. – Тож протягом першого тижня ми збирали всю розвідінформацію, всю інформацію про те, що відбувалося на полі бою, щоб мати точний огляд ситуації”. Командування корпусу вжило незвичних заходів, щоб забезпечити співпрацю між різними підрозділами, від бригад десантників до батальйонів Національної гвардії. Командирів зібрали в одному спільному штабі і тримали там два тижні, поки вони не навчилися працювати разом”. “Спочатку українці створили блокуючу позицію в селі Золотий Колодязь. Потім вони почали наносити удари по російській логістиці глибоко за лінією фронту, між селами Очеретине і Малинівка. Кілька тисяч російських піхотинців – близько 15 відсотків від загальної чисельності військ – просунулися вперед, не маючи підтримки дронів і артилерії. Тож українці атакували їхні фланги, заходячи в тил. Коли росіяни перекинули артилерію, пілотів дронів і логістичні війська, вони були здивовані, зіткнувшись з українськими лініями, і були знищені”. “Інша економічна реальність” Росії Вдалі українські удари по нафтопереробних підприємствах у Росії – чи не головна “українська” тема у західних виданнях цієї осені. Слідом за українцями там повторюють жарт про найдієвіші санкції: Росія припинила експорт продуктів нафтопереробки і не в стані вже впоратися з внутрішнім дефіцитом. Це додкладає проблем, які вже створили Росії західні санкції і надмірні витрати на війну. Як зазначили у The New York Times, “Москва змогла збільшити військові витрати частково завдяки відносно вищим цінам на нафту, які зросли через війну. Але за останні 15 місяців ціна на нафту знизилася через побоювання глобального економічного спаду. А західні санкції змусили Москву продавати нафту зі знижкою. В результаті, доходи країни від нафти і газу, за прогнозами, знизяться з майже 135 мільярдів доларів у 2024 році до близько 100 мільярдів доларів цього року”. “Внутрішньо Росія також стикається з іншою економічною реальністю, – додали у NYT. – У 2023 і 2024 роках її економіка зростала темпами понад чотири відсотки, що було зумовлено збільшенням військово-промислових витрат. Ціною збільшення витрат стала висока інфляція, з якою центральний банк країни боровся, підвищивши ключові процентні ставки до 21 відсотка. Ставка, яка залишається високою на рівні 17 відсотків, заморозила економіку, зменшивши зростання до близько одного відсотка цього року. Для фінансування зростаючого бюджетного дефіциту російський уряд не тільки підвищує податок на додану вартість, який є різновидом податку на споживання, але й податки на гральний бізнес та малі підприємства. Росія також скорочує багато витрат, зокрема на розвиток окупованих нею регіонів України”. Оглядачі, втім – також після своєрідного нагадування з боку Дональда Трампа, – звернули увагу, що, попри введені санкції, Захід продовжує сприяти російській торгівлі нафтопродуктами, тобто, непрямо фінансувати російську війну. Так, зазначили у The Times, “дані, що показують прямий імпорт та експорт, не дають нам повного уявлення про дивовижну стійкість Росії у продажу її товарів. Енергоносії іноді переходять з рук в руки кілька разів, продаючись і перепродаючись між країнами. Німеччина зробила велику справу, відмовившись від газу “Північного потоку”, але все ще імпортує значну кількість російського газу з других рук через Францію”. “Нафту і газ стає важче відстежувати після переробки, і, на жаль, саме тут до справи вступає Велика Британія, – наголосили у британському виданні. – Великобританія була однією з перших європейських країн, яка припинила прямий імпорт російської нафти і газу в 2022 році. Однак, за даними CREA, з моменту вторгнення в Україну ми імпортували нафтопродуктів на суму близько трьох мільярдів фунтів стерлінгів, переважно авіаційне паливо, яке було перероблено в Індії та Туреччині з (ви вгадали) російської нафти. На відміну від інших європейських країн, Велика Британія ще не закрила цю лазівку, яка дозволяє фактично імпортувати російську нафту з других рук. За оцінками CREA, в результаті Велика Британія побічно внесла близько 510 мільйонів фунтів стерлінгів до бюджету Кремля”. “І навіть якщо інші країни фінансували російські військові дії в більшій мірі, інша статистика викликає неприємні відчуття. Британська судноплавна та страхова галузі відіграють надзвичайно важливу роль у світовій торгівлі, в тому числі в торгівлі російським паливом. З моменту вторгнення 76 відсотків експорту скрапленого природного газу з Росії було перевезено на суднах, що належать Великобританії або застраховані у Великобританії”, – додали у The Times. The Guardian також звернув увагу, що союзник України Тайвань, який приєднався до санкцій проти Росії, лише у першій половині поточного року імпортував російського лігроїна на 1,3 мільярда доларів. Це продукт переробки сирої нафти, який потрібен для виробництва напівпровідників, яке становить основу економіки острівної держави, яку Китай вважає частиною своєї території і грозиться завоювати. Тайвань не має власних енергоносіїв і повністю залежить від імпорту. “Ми маємо можливість самі навчитися на інноваціях України” Дональд Трамп сам не поспішає вводити проти Росії більш серйозні санкції, зокрема, щоб позбавити її найбільшого покупця: Китаю. Він, втім, нещодавно намагався звабити президента Туреччини Реджепа Ердогана продажем Туреччині бойових літаків F-35 в обмін на її відмову від закупівель російської нафти. Що не менш суттєво для України і, є надія, має більше шансів на здійснення – як повідомив The Wall Street Journal, Трамп погодився надавати Україні розвідувальні данні для подальших ударів по російських енергетичних об’єктах і зважує надання далекобійної зброї, про яку давно просить Київ. WSJ, видання, близьке до традиційних республіканців, сприйняло зміну позиції Білого дому стосовно України чи не з найбільшим ентузіазмом серед провідних західних видань. Як зазначили там, “протягом восьми місяців Путін спостерігав, як Трамп нічого не робить, і, здається, дійшов висновку, що може посилити тиск на Україну та випробувати НАТО. З ретроспективи, зустріч Трампа з Путіним на Алясці була помилкою, подібною до зустрічі Джона Кеннеді з Микитою Хрущовим у Відні в 1961 році, яка переконала росіянина, що він може безкарно розмістити ракети на Кубі. Це глибока яма для авторитету США, але Трамп може почати викопуватися. Серйозним кроком було б попросити Конгрес ухвалити двопартійний законопроект про санкції сенаторів Ліндсі Грема і Річарда Блюменталя, який має понад 80 співавторів у Сенаті. Законопроект дозволяє ввести 500-відсотковий тариф для країн, які купують російську нафту, і Трампу доведеться позбавити Китай свободи на постачання сировини та компонентів зброї для війни Путіна. Жорсткі переговори з Путіним є більш нагальним пріоритетом для США, ніж саміт із Сі Цзіньпіном, а слабкість у Європі не дасть переваги в Азії”. “Поліпшення ситуації на полі бою є надзвичайно важливим для зміни військових розрахунків Путіна. Трамп заявив у соціальних мережах, що російська армія “безцільно воює вже три з половиною роки”, а Путін не виправдав очікувань від нього. Але російська армія адаптує свою тактику і вчиться на полі бою. Парадокс війни полягає в тому, що підтримка України з боку США послабила військову міць Росії, але також зміцнила рішучість Путіна відтворити сили, які могли б загрожувати східному фронту НАТО. Це одна з причин, чому США зацікавлені в тому, щоб уникнути краху України, і чому американці справедливо втомилися від стратегічної плутанини президента Байдена, який боявся перемоги України так само, як і її поразки. Трамп повинен буде продати Україні більше американського озброєння, яке можна розгорнути без мікроменеджменту з боку Пентагону”, – написали також у The Wall Street Journal. “Трамп не хоче бути втягнутим у європейську війну, і це зрозуміло. Але ця небезпека набагато менша, якщо Україна виживе як суверенна держава, союзниця Заходу. Після посилення своєї риторики Трамп тепер повинен буде посилити свою політику”, – наголосили в американському виданні. У The Wall Street Journal розповіли також про плани американського уряду і бізнесу інвестувати у виробництво українських безпілотників. “Хоча американські компанії виробляють деякі складні дрони, українці значно випереджають їх у масовому виробництві дешевих безпілотних літальних апаратів (БПЛА), які довели свою ефективність у бою, – пояснили у WSJ. – “Це просто реальність, що нам потрібна українська технологія дронів у США”, – сказав Вільям Макналті, партнер американського венчурного фонду UA1, який інвестував у вісім українських оборонних компаній”. “Україна почала використовувати дрони з самого початку повномасштабного вторгнення Москви, застосовуючи їх для нанесення ударів по більших і краще оснащених російських військах. З того часу країна стала піонеркою у використанні дешевих ударних дронів з видом від першої особи, морських дронів та штучного інтелекту в цьому секторі, серед інших інновацій. Минулого року Україна випустила понад два мільйони дронів. За словами Макналті з UA1, Україна може виробляти дрони за ціною, яка становить 20-30 відсотків від вартості у західних виробників. Аналітики вважають, що саме цей досвід масового виробництва дешевих дронів є тим, що найбільше потрібно Заходу”, – говорилося у тексті американського видання. “Укладаючи угоду, американські посадовці також отримають вигоду від української дроннової промисловості, яку Вашингтон тихо підтримував протягом багатьох років, – продовжувався текст. – Після невдалої контрнаступальної операції України в 2023 році тодішній радник з національної безпеки Джейк Салліван замовив кілька розвідувальних аналізів, які показали, що розробка безпілотників ближнього та дальнього радіусу дії підтримає українську армію. Адміністрація Байдена виділила 1,5 мільярда доларів на додаткову підтримку програм України з безпілотників та ракет, включаючи постачання ключових компонентів, які не виробляють у країні. Тодішній президент Джо Байден проінформував Зеленського про масштаби цих зусиль під час зустрічі у Вашингтоні у вересні 2024 року. “Ми вважали, що для України буде стратегічно важливо мати стабільне і масове постачання ефективних дронів вітчизняного виробництва, – сказав Девід Шимер, який обіймав посаду директора з питань політики щодо України в Раді національної безпеки під час адміністрації Байдена. – Тепер ми маємо можливість самі навчитися на інноваціях України””. “В Європі компанії та інвестори вже дійшли подібного висновку, – зазначили у WSJ. – У вересні Велика Британія та Київ оголосили про угоду про обмін технологіями та виробництво українських дронів у Великій Британії. Сторони вже планують масове виробництво у Великій Британії безпілотної системи під назвою Octopus, яка перехоплює інші дрони в повітрі. Раніше цього року уряд Данії підписав угоду з Києвом про допомогу українським оборонним компаніям у виробництві дронів та іншої зброї в Данії. Тим часом європейські компанії та інвестори вкладають гроші в українських виробників дронів. Наприклад, німецький виробник дронів Quantum Systems придбав 10 відсотків акцій Frontline, українського виробника автономних наземних і повітряних транспортних засобів. Він має можливість збільшити цю частку до 25 відсотків”. Українським компаніям, говорилося в тексті, угоди із західними урядами і компаніями потрібні для перенесення принаймні частини виробництва у безпечні умови. “Західні уряди та компанії шукають не тільки українські технології, а й дані та досвід з поля бою. “Компанія, яка не має команди в Україні, не розуміє поточних умов на полі бою для дронів і робототехніки”, – сказав Сем Вай, виконавчий директор Syos Aerospace, новозеландського виробника наземних і морських дронів”. “Жоден простір не піддавався настільки потужним атакам за такий короткий час” Нарешті, про російські дрони. Їхня поява у повітряному просторі ЄС мала, імовірно, також неабиякий вплив на пожвавлення західних союзників України. Як зазначили у The Economist, “з моменту повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року російські спецслужби проводять кампанію саботажу та підривної діяльності по всьому континенту. Дехто називає це “гібридною війною”, маючи на увазі поєднання насильницьких і ненасильницьких засобів, як правило, нижче порогу збройного конфлікту. Інші говорять про “сіру зону” між миром і відкритою війною. Військові експерти вважають обидва терміни неточними або порожніми. Але те, що вони позначають, є цілком реальним. Нещодавнє дослідження International Institute for Strategic Studies, аналітичного центру, виявило, що кількість підтверджених випадків російського саботажу проти європейської критичної інфраструктури зросла на 246 відсотків між 2023 і 2024 роками, причому більшість з них була спрямована проти морських та водних об'єктів”. “Зараз ця кампанія, схоже, переноситься в небо над Європою. Протягом десятиліть Росія час від часу порушувала повітряний простір країн-членів НАТО, який простягається вздовж державних кордонів і охоплює 12 морських миль від берегової лінії країни. Але, за словами західного посадовця, за останній рік кількість порушень повітряного простору приблизно подвоїлася. Вони також стали більш серйозними. Порушення повітряного простору Естонії було найсерйознішим за останні 20 років. Напад дронів на Польщу став найбільшим порушенням за 76-річну історію альянсу. До цього року НАТО лише сім разів за свою історію застосовувало статтю 4, яка передбачає проведення консультацій між 32 членами альянсу. Зараз її застосували двічі за два тижні, спочатку Польща, а потім Естонія”, – написали у британському виданні. Французький Le Monde, своєю чергою, звернув увагу на кампанію дезінформації, яка відбувалася синхронно з польотом російських безпілотників: “Тієї ночі польський інтернет різко збудився. Багато експертів говорять про цунамі дезінформації. “Ми проаналізували близько 200 000 згадок [статусів, повідомлень, коментарів], які передавали російську версію подій протягом ночі, або 200–300 згадок на хвилину, – підкреслює Міхал Федорович, президент колективу Res Futura, експерт з аналізу соціальних мереж та їх впливу на громадську думку. – За масштабами це еквівалентно руху, який може бути згенерований у ніч виборів під час президентських виборів”. Тільки всі ці згадки містили добре вивірені повідомлення. Ця атака, стверджували вони, є українською провокацією, її мета – втягнути поляків у війну, яка не є їхньою, а НАТО – у Третю світову війну. Згідно з цим же наративом, польська армія і НАТО є неефективними і безсилими, незважаючи на значні ресурси, які мають у своєму розпорядженні, і, головне, польська і трансатлантична влада приховують правду про ці події”. “В історії дезінформаційних атак жоден простір не піддавався настільки потужним атакам за такий короткий час, – каже Міхал Федорович. – За кілька годин ворог зумів наситити алгоритми наших соціальних мереж і змінити їхні параметри на свою користь”. Результат: польський громадянин, відкривши смартфон після пробудження, мав усі шанси опинитися в цифровому середовищі, яке поширювало неправду. Ефективність була вимірюваною. З усіх коментарів, проаналізованих Res Futura, 38 відсотків покладали відповідальність за інцидент на українців, 34 відсотки – на росіян, і значна частина – на НАТО. “Метою було заполонити цифровий простір різними теоріями і створити інформаційний хаос, щоб люди більше не могли відрізнити факти від вигадок, – додає Міхал Федорович. – За межами Польщі сліди цієї акції було виявлено в інших європейських країнах, зокрема у Франції, Німеччині та Румунії. Координація цих атак з військовими діями над польським небом не викликає сумнівів”, – процитували у Le Monde.
